11-А 2008 року випуску присвячується....

Опубликовано: 2783 дня назад (9 ноября 2014)
Блог: Луцк
Рубрика: Без рубрики
0
Голосов: 0
Фото висіли на стіні. З глянцевих фотокарток дивились на тебе радісні очі. Ось ти у блискучому зеленому платті обіймаєшся з ставним високим блакитнооким хлопцем. Це найкращий друг. З ним ви виросли, разом пішли до школи, сиділи за однією партою. Це фото з випускного. У ваших руках троянди. Вони так боляче кололи руки! Чому не кололо тоді у душі? Адже це було прощання. Прощання зі школою. З рідними, такими галасливими колись коридорами. З партою, за якою ти просиділа п’ять років. З вірними друзями. З дитинством…
Ось ви видите за партою. Вас п’ятеро, вам тісно, але обличчя сяють посмішками. Настуня, Оленка, Машута, ти, Іринка. П’ять маленьких щирих україночок у вишитих сорочках з жовто-блакитними стрічками, на яких позолотою виведено: «Випускник 2008». Ваш останній дзвоник. Все було так урочисто, святково. Ви були безтурботними, щасливими. Якось не вірилось, що все вже скінчилось…
Ось ти одна. З червоною стрічкою у волоссі, у вишиванці, ти широко розкинула руки і відкрито дивишся у об’єктив, неначе гордо промовляєш: «Я – випускниця! Я – українка!». Скільки зухвалості, стільки самовпевненості, скільки показної дорослості у цьому погляді! А сама іще ж така дитина…
Ось ти, друг Дімка і класний керівник. Люба, мила, добра Світлана Єрофіївна! І як Ви тільки їх терпіли? Хіба можна було витримати всі бешкети? Прощати усі слова, що ненавмисне злетіли з уст у розпалі запеклої суперечки? Тільки людина з таким золотим серцем, як у Вас, могла навчити їх головного – бути Людьми.
Ти і директор… Людина, яка навчила тебе любити історію. І хай він трохи комічний: маленький, в окулярах, з вусиками, але у вашій пам’яті він завжди залишиться шаленим ентузіастом, що розповідав вам про кровопролитні війни Наполеона.
Віталик, Настуня з Тимуром, ти, Іринка, Денис і Толик. Подвір’я школи після урочистої лінійки. Скільки всього воно пам’ятає! Це ж тут ваші прапороносці виносили кожного тижня прапор. Тут знімався найкращий фільм жахів всіх часів і народів «Silent School». Тут ви з легким хвилюванням заходили до школи без перезувного взуття. Усього і не згадаєш…
Ось Катруся з Віталієм. Ти ніколи не називала так подругу, частіше величала Катею, Катюхою, Чіпом, Суслі ком, та і Дудкевича кликала Метром. А тут захотілось назвати їх ніжно, так, як їм би сподобалось…
Ти з Ромашкою куштуєш каравай. Ви більше схожі на молодят, це стає приводом для незлобних жартів. Це ж треба було вловити такий момент! І як це тільки у мами вийшло?..
Нестер з Волошкою. У Іванка на грудях 5 медалей – чотири золоті і одна срібна. І хто після цього скаже, що Нестерук не медаліст?! А у Сашки обличчя таке задоволене, ніби то у нього, а не у друга, на грудях нагороди…
А ось усі ваші хлопці… вишикувались у три ряди перед входом до школи. Це фото стало їхнім подарунком до Восьмого березня. Ну вже цю рамку ти точно забереш з собою!
Ти ще раз подивилась на такі рідні обличчя. Які ж фотокартки вибрати? Які взяти з собою у далеку дорогу? Трішечки подумала – і зібрала всі. Ну хіба ж можна розлучитися з ними? Ти зітхнула. Ех, школа-школа… Невже це більше ніколи не повториться?..

[20.08.08, 01:56]
На вашу думку:краще вчитися 11 класів чи поступати після 9-го...??? | На якій тематичній вечірці ви б хотіли побувати?
Тимур Лисак # 9 ноября 2014 в 21:39
:'(......:')
Життя продовжується... бо ми цього варті. Що там сказати, самий дружній клас.... Просто клас....
Катруська Мельничук # 9 ноября 2014 в 21:39
Треба ще попередження спочатку написати "на ніч читати не рекомендується", бо не сильно затишно спати на мокрій від сліз подушці....Дякую за такі красиві слова...
Олюня Крук # 11 ноября 2014 в 16:15
я теж плакала!!!!дуже гарно..справді..
Паша Подолянчук # 12 ноября 2014 в 03:43
Да! Всі враження не напишеш, але ти спробувала!
Анастасія Передрій # 14 ноября 2014 в 12:27
ааааааа......я вас всіх люблю..........ніколи не забуду, як мене проводжали у київ........плачу і сміюся................
Тимур Лисак # 15 ноября 2014 в 18:54
Вечір, Сльози висіли на подушці.... з переповненого хмизом тихого пошурхування вогню доринають крики, зойки, гвалт...
Так, я бачу ясно у вогні їх лиця.. їх було 29... 29 людських створінь у бурхливому морі "придуманих істин".
Так рідко зустічаєш таких людей, кожен з нас вніс свою лепту... 29 обличччььь..
Пів години до поїзда...
Тихо шурхутить клавіатура і мишка, на моніторі з'являються... обличчя, веселі, злі, добрі,
здивовані, турботливі чи смішні... та завжди такі рідні та приємні...
29 хвилин... тихо плине тепле повітря поперед перевовненого транспорту, тихо цокає водяний годинник, при
падінні кожного кристалика SiO2...
15 ....
29.....
А можливо все кинути... Повернути поїзд, повернути час. це можливо... Але Вони не захочуть, вони міняються, ти міняєшся..
Тепер я розумію Жидкова... Старий лис...
Уроки...
Коли ж нарешті буде контрольна по Драчу?Хочу щоб на мене накричала Волога...
10 хвилин..
Якщо ви спитаєте мене як приготувати бомбк, я вам скажу... МИ це з Однокласниками робили...
З однокласниками...
9 хвилин...
Піца... Кульочки по 5 копійок... Булочки по 67, 82, 98... чайочок...
Кожен з них особливий не схожий на інших, в кожному є його частина...
"Якщо брати шматок простору 100*100 світлових років, то бачимо його однорідність, якщо менше, то індивідуальність кожного з нас..."
Как изменчив етот мир..... 8 хвилин зараз тягнеться 8 років, а 10 років - 10 хвилин.
Як багато ми встигли за цих 10 хвилин... Виросли в чужих і в своїх очах...
Це було класно... Ніколи не забуду... Але це більш не повториться... 7 хвилин..
Що сказати, я люблю всіх... незалежно від моральних принципів та національних ознак...
Ми не ті що раніше...
Ми завжди лишимося молодими і в 11 класі...
Зовнішнє, чудова підготовка(кому треба, той знає про що я..) та ... допомогли нам в цьому...
Мій телефон 80939857236.Дзвоніть...
Стільки згадок, що всі не вмістяться... емоціїї..
несправедлива річ життя...
3 хвилини...
2 хвилини..
1 хвилина.
0 хвилин.
-1 хвилина...
Поїзд не рухається з місця.. всі завмерли... Ціле життя перед очима... Смерть...
Рух-це життя, в моєму випадку це смерть..
Літургічний сон, що за оказія..
Він помер рівно в 1:31 За київським часом...
Він помер щоб пережити все знову.... Він помер...
Щоб пролетіти по поверхам... 37,38,39,40..,42..,43.29,27...,26,25...зал... Астрал...
Це кінець... Школи нема...
Він помер щоб воскреснути...
11:00 За Київським часом..
Нове життя...Нові люди...Я вас люблю і не забуду...
Потік мислі....
Як добре мати таких однокласників...
Я всіх люблю, не забуваю...
Вікуська Димарчук # 18 ноября 2014 в 09:42
айййй.... Тєма - ти митець... пиши ще, бо я ще хочу так поплакати... сьогодні була посвята.. урочисто, але так сумно без вас... Катруся, Маша, Ромашка, Волошка - ви божевільні, шалені істоти!!! Я так вас люблю!!! Припертися у пів другої ночі у дощ нас проводжати.... я так ревла... я ніч не спала... я хочу до вас... розумію, життя у русі, треба щось міняти, я так хотіла у це місто, у цей універ, але зараз я хочу до ВАС... не так додому, не так у Луцьк, як до ВАС... я реву....
Вікуська Димарчук # 18 ноября 2014 в 10:12
до речі, моя новела хєрова, просто вас так захлестнула ностальджи, що ви того не помічаєте))
Саня Андрусик # 18 ноября 2014 в 18:43
мляяя... я плакаль..
11 клас -- найкраще що було у моему житті
ніколи не забуду вас, тай ви не дасте=)
Роман Шампанський # 20 ноября 2014 в 15:31
сильно багато буковок, але мены сподобалось. Якбише вмыв читати, то взагалы б розплакався8)
Андрей Новак # 25 ноября 2014 в 20:09
але випускники 2010 року найкращі)))
Аня Наумович # 27 ноября 2014 в 04:14
підтримую тебе, Андрюшка, випуск 2010 - люблю)))))))))
  Реклама на сайте | Помощь | Авторские права | Наши контакты | Лента активности

Здесь ежедневно публикуются новости города, статьи, важные события и происшествия.
На сайте вы найдете интервью, консультации по актуальным для жителей города.
 
Социальное интернет сообщество для общения жителей города Луцк © 2023