О ні! Труба падає!

Витягуючи контрольку на гору, щоб вчепити чергового божевільного екстремала. Ігор Павлюк, забувши про резонанс або не знавши про таке фізичне явище, розхитав вишку. Скрежет метала та крики оточуючих не зупинили хлопця, думки юнака займала стаття в одному із російських медіа про "15 секундний стрибок з Шанкаї". Невже, рекорд в 11 секунд побитий. Це була перед остання думка екстремала, останньою він поділився з друзями "Перед самою землею підскакуємо!" Ігор із рештою команди зробили неможливе, вони відштовхнулися від перил одразу перед самою землею, та надали вишці частину енергії свого падіння. На жаль це їм не допомогло, всі померли на місці від політравми. Лише через кілька годин рятувальники неподалік від вишки знайшли Ксенію яка мирно спала в спальнику та стверджувала що спати вона лягала нагорі, про те як їй вдалося вижити читайте у наступному пості.

Отож 50 метрів. Висота смертельна для будь-якої людини. Під вами тони металу і єдиний шлях донизу це стрибок. Зсув ґрунту, корозія металу чи занадто сильний порив вітру, наслідок один. Труба падає. Ви на платформі, Ви не Супермен, не Бетмен, у вас немає ні надзвичайних можливостей ні костюма Тоні Старка і ви хочете жити. Паніка, страх неминучої гибелі. Чи є у вас шанси?
Розглянемо конструкцію, матеріали виконання та фізичні властивості труби. 50 метрів заввишки, біля 8 метрів діаметром при основі та метрів півтора на горі, труба має трапецеїдальну форму. Порожня всередині, виконана з металу товщиною до сантиметру вона глибоко входить в землю для стійкості. Наварені на трубі металеві пластини, що спірально піднімаються вверх мінімізують люфт при поривах вітру, відводячи потоки повітря догори. З доволі низьким центром тяжіння та жорсткою конструкцією такі споруди майже вічні. Проте… ви на трубі і труба падає.
Ми не дарма розглядали властивості об’єкта, адже спосіб порятунку залежить від процесу падіння, а воно відбуватиметься не так, як у її цегляних родичів.
Отож, уявимо. Поштовх, щось трапилось із основою труби. Скреготіння металу Ви вхопились за поручень. Повільно, труба нахилилась, метал, форма та конструкція (не забуваємо про це), поки стримують силу гравітації, але часу занадто мало. Шансів на виживання на платформі практично немає. Єдиний спосіб врятуватись, опинитись всередині труби. З моменту поштовху до контакту із землею у вас є секунд 15, тому план дій наступний. Зібратись, по наварених металевих пластинах вилізти на верх труби (біля 2.5м над платформою), просунути ноги першими в отвір і після моменту декілька секундного «зависання» конструкції «ковзнути» в трубу, як, наприклад, в аквапарку. Сила тяжіння та кут нахилу зроблять своє, тертя зменшить швидкість і таким чином Ви опинитесь в зоні найменшого удару.
Скоріше за все Ви прийдете до тями в лікарні, але принаймні врятуєтесь.

в першу чергу це хаос і паніка. більша половина прибулих на стрибки роуп джамперів із захопленням дивляться на падаючу красуньку.. половина організаторів що стоять в низу думками вже справляють пишний похорон невдах що лишилися на трубі. Десь трішки в глибині душі вони тішаться тим, що накінець то вони отримають довгоочікувані органи, хм , і зможуть не погано підзаробити. тільки в середині все тремтить, дуже вже хочеться щоб хоч якісь нутрощі лишилися цілими..
Падіння 50-ти метрової красунечки неодмінно буде неочікуваним, і відбуватися воно може абсолютно в різні способи.. Це може статися досить швидко, так що ніхто не зможе й зреагувати.. а може все починатися від легкого скреготу, та нагнітаючої атмосфери відчуття чогось жахливого. Сама можливість врятувати своє життя в такомму випадку залежить суто від психо-емоційного стану людини. Тобто, або ти тупиш і заглядаєш в оченята смерті, або ти якось реагуєш, і стрибаєш в середину труби як написав Сашко).
До таких подій потрібно готуватися завчасно, приміром можна збудувати якийсь мур, що буде укріплювати залізну принцеску, і не дасть їй пошатнутись хоч в якусь сторону. )) Ще як один можливий варіант - це натягнути троси, які теж мали б змогу фіксувати трубу.
хе-хе... надіюся, що з командою Ropejumping Луцьк Земля Прыжков ніколи нічого подібного не станеться. тьху-тьху-тьху...))
бажаю вам тільки найвищих і найміцніших красунечок!

Це дуже цікаве питання! Власне, я теж його собі задавала, тільки мене більше хвилювало де ми будемо стрибати, якщо таке раптом станеться? І думати про це не хочу, та все ж про техніку безпеки забувати не слід. Я маю декілька варіантів порятунку, звісно, вони не такі ефективні як попередні.
Перший - парашут. Хоча їх потрібно як мінімум 3 і я думаю краще спортивні. Тому хто піднімається один, і два для інструктора і фотографа зверху. Але 50м це надзвичайно мало, він може не відкритися, хіба якщо відкрити за декілька секунд до стрибка ну і до того як труба торкнеться землі(вона падає ж). Що ж, доведеться проводити інструктаж не тільки з роупджампінгу але і зі стрибків з парашутом.
Другий варіант - це так званий "стрибок віри", хто грав Assassin's Creed той знає. В грі ви стрибаєте з вежі в копицю сіна або листя. Чому б тут не спробувати? Накосити багато сіна, скласти декілька копичок, розмістити їх навколо труби бо хто-зна в який бік, не дай Боже, вона буде падати. Ну і, звісно, треба буде стрибати так, щоб впасти в сіно, а не заритись носом в землю.
Але з парашутом впорається не кожен і біля сіна багато роботи, а як щодо парасольки? Вона легка у використанні, зручна, в якщо взяти дві? Над цим слід поміркувати.
Або просто мати пропеллер як у Карлсона, який автоматично спрацьовує в таких ситуаціях. А ще позитив і все те, за що ми так любимо маленького літаючого чоловічка, і головне щоб наше "пошалим!" не означало звалити трубу під час стрибків)))

Біла-біла шкіра обличчя із неприродним зеленуватим відтінком, випуклі очі, волосся дибки, задубілі аж сині пальці здаєтся навіки приклеїлись до металевої труби, вишкірений вираз обличчя – чи то остання посмішка чи то переляк... То лик смерті, думаєте ви? Ні, то на верхівку труби вишкрябався першоразник!

«Чого я сюди заліз?... Жити набридло?... а може і набридло, такі проблеми – робота дістала аж тошно, грошей не вистачає на новий смартфон... і квартиру треба, батьки вже всі нутрощі вигризли, а друзі скоро проп’ють мою печінку і дівчина су.... о, боже як же в біса високо!!
...Яке ж у мене все-таки чудове життя. Завтра ж піду помирюся з тією психованою, вона така в мене хороша, і тато з мамою допомагають, підтримують і розуміють.... а бос в мене взагалі найкращий в світі.... я зараз помру.... рятуйте!!!»

«Ще одне нервове!» - зітхнув втомлено інструктор – Перший раз? Не бійся все буде добре. Підходь я тебе пристебну.

Ледь зіп’явся на ноги – «О, Боже, ще вище стало!!! Я не зможу... Краще полізу вниз». Зиркнув на драбину і ще міцніше вчепився за тоненький обідок огорожі. Страшно... І вітер знявся. Серце гупає, руки трясуться так що не можливо стримати, все тіло ходуном ходить... Чи то труба? Так-так, вона гойдається... от-от впаде. Глянув на інструктора – спокійний, сволота... І як йому не страшно? Ми ж от-от впадемо...

- Помремо... - видихнув.
- Ні, заспокойся. Тут все надійно. Перевірили, протестували. Страховка є. Ти не перший вже стрибаєш.
- Та ні, труба хитається. Невже не відчуваєш?

Чи то неймовірно сильний страх першоразника розхитав трубу, чи то підземні поштовхи, але конструкція дійсно почала скриготіти і хитатися...Ось він, кінець світу.

«Вчора, біла міста Луцька в районі КРЗ обвалилась труба, яку давно облюбували роупджампери» - трубили всі новини. «Як не дивно, ніхто не постраждав, хоча на момент падіння на верхівці знаходилось четверо людей. Божевільні екстремали розкажуть, як все відбувалось».

- Нас врятувало диво. Я літав ... – сказав перелякаий молодий чоловік з білувато-зеленкуватим кольором обличчя.
- Ніяких чудес не буває. – з таким же незворушним виразом обличчя констатував інструктор. – У нас безпека – понад усе. Ви що думаєте важкезна труба впала за секунду? Мозок досвідчених роупджамперів працює набагато швидше. Вага всіх присутніх на верхівці людей тільки трохи перевищувала максимально допустиму норму. Та наші мотузки витримували і не таке (бачили б ви деякі тандеми). Оперативно спрацювали і члени команди, які страхували на землі. Правда довелось поборотись з оцим нервовим чоловіком – кивнув в бік зеленого – зовсім неадекватним став. Стрибок був дуже небезпечним - це правда, та ризикував найбільше я. Екстрим, екстримом, а життя ми любимо. – І посміхнувшись додав – літайте нашими авіалініями.

Ходять чутки, що екстремали вже знайшли новий об’єкт і тестують його на міцність. А може і старенька перевірена досвідом труба все ще стоїть і то все була хвороблива уява чи перебільшення. Або ж хороша реклама... Варто перевірити!

- Якщо ти ще не рятувався з падаючої труби, приходь до нас! Відчуй смак життя ! - Спокій і врівноваженість інструктора гіпнотизували, заворожували і починали нервувати тих, хто так і не наважився подолати свій страх.

*Всі можливі співпадіння з реальними людьми – випадковість.

Перепрошую за те що оповідь буде в декількох повідомленях, але з картинками буде цікавіше.
Ну що ж почнемо наще шоу))) Незнаю скільки чоловік знаходиться наверху на трубі так як я ще ні разу не був наверху, але припустимо що троє один інструктор і два невдахи які виявилися не в тому місці і не в тому часі.
Все так добре починалось, гарна погода, сонечко світить і тут бац!!!, як в ужастіках описаних ще до мене, вітер зірвався невимовно страшний, труба хитається, грім гримить, земля трясеться))) короче все як має бути.
Любителів екстриму, білодах, так по-перекошувало, що на них було ще страшніше дивитися ніж коли б вже вони ляпнулись на землю з висоти.

Проте інструктор стоїть спокійно, і починах потихеньку загадково посміхатись, адже він то знає що все буде гаразд і тут така можливість познущатися над бідолахами, які вже навіть не знають кому молитися.

Направляє камеру на них і каже: «Говоріть останні слова своїм рідним і близьким, може пощастить і запис залишиться непошкодженним»
Ну тут бідняги зовсім не витримали і майже не втратили свідомості

І тут інструктор вирішив остаточно добити жартами джамперів, дістає з рюкзака три костюма суперменів, одного надягає на себе два інших дає заїкам. Ті не тямлячи що до чого квапливо їх надягають. Інструктор далі продовжує сміятись з бідолах і тихенько підключає костюми суперменів до, заздалегідь підготовлених, балонів з гелієм.
І буквально через декілька секунд вони стають мега-суперменами, а потім спокійно, повільно і плавно падають до землі, залишаючись повністю неушкодженими хоч і заїками)))

Це була моя художня версія цілком реалістичного проєкту, який вже розробляється і мабуть скоро буде доступний кожному
http://youtu.be/rQr8YkzEEWQ

Представимо ситуацію:
Карабкаючись на 50-ти метрову металеву трубу містер П (надалі головний герой, і винуватець) збирався з думками "нахіба я сюди лізу, мені що, парашута не хватило", але відчуття необхідності адреналіну перевершують відчуття страху і він невтомно карабкається! (30 хв). Долізаючи до гори в містера П потрохи починає вилазити адреналін (неуточнюю звідки). Нарешті! Доліз! Перші слова інструктора "ну як, не всрався?". Містер П мовчить. Колір лиця з рожевого перетворюється на блідно-зелений. Страшно. Містер П неможе зрозуміти, або в нього ноги підкошуються, або хітається труба від поривів вітру. Він дивиться на хлопчину який вже стоїть на краю дошки, неначе пірат який чимось провинився, і його скидують на корм акулам. 1...2...3... стрибок! До містера П донеслися тільки звуки, які хлопчина утворював або голосовими зв"язками, або чимось іншим.
Прийходить його черга.
Інструктор кріпить його до мотузки, питає:
-І(інструктор)Страшно?
-П:...
-І: можеш не відповідати, я чую.
-П: Ти там добре все прикріпив?
-І: Пох. Якось воно буде.
-П: Ти часто цим занімаєшся?
-І: Регулярно.
-П: Я не про це.
-І: Та не сси!! Все буде добре! подивись на право.
-П: Ах ти ж йоб...(Містеру П відкрився краєвид на кладовище)
-І: Вилазь на дошку.
-П: Ну нах...
-І: Ти сюди піднявся, отже і спустишся ти тільки так.
-П: Сука. Ладно, поліз.
-І: Я рахую до трьох, ти пригаєш.
-П: ОК.
-І: 1...2...3... Бля, чого став???
-П: Я не налаштувався.
-І: Останній раз рахую, і ти летиш в любому випадку!!! 1...2...3... Пішов!!
І містер П пригнув...
Але сталось так, що моментальний викид адреналіну через штани, придав П максимальне прискорення, не вниз а в перед. Мотузка натягнулася, і... основа 50-ти метрової труби почала тріщати, і тріщала до тих пір поки поки у містера П не закінчився адреналін. А потім...
труба почала хилитись. Містеру П пох., адже він вже близько від землі, хоть і без свідомості.
Але що робити інструктору?? Він був воїн ще той, не розгубився, він забрався на протилежний падінню край, і поїхав на дупі вниз по зовнішній стороні труби. Але сталось неймовірне, коли інструктор вже майже був на землі, верх труби якраз поєднався з землею, а низ вистрелив у верх ( так як серединою труба впала на бетонну будівлю). І інструктор відправився у небо.

Поки інструктора не знайшли, він вважається живим, містер П коли прокинувся, не міг зрозуміти що він наробив.
Отже: При падінні труби потрібно забратися на протилежну падінню сторону, і поїхати до низу, в кращому випадку ви опинитесь на землі, з повними штанами адреналіну (який доречі може оставити довгий слід на трубі), або відправитесь слідом за інструктором ( що є теж непоганим варіантом).
Дякую за увагу!!!

Чисто художня сторона розповіді.

Вчасно розкрити парашут (або )